Стрітення Господнє: історія та традиції свята
2 лютого християни відзначають Стрітення Господнє – одне з найважливіших релігійних свят. У народі воно також відоме як Громниця, оскільки колись цей день святкували і язичники.
Біблійна основа свята
За старозавітним законом, на сороковий день після народження хлопчика приносили до храму на служіння Богу, а мати приносила жертву для очищення – зазвичай двох пташенят. Тож цього дня Пресвята Богородиця та Йосиф принесли маленького Ісуса до Єрусалимського храму.
Там їх зустрів праведний Симеон, якому було передбачено, що він не помре, поки не побачить Спасителя. За легендою, Симеон працював над перекладом Священного Писання і засумнівався в пророцтві про народження Месії від Діви. У цей момент з’явився янгол, який переконав його в правдивості написаного. Симеон прожив століття, поки не настав день, коли він побачив Немовля Христа. Взявши його на руки, він промовив знамениту молитву:
«Нині відпускаєш раба Твого, Владико…»
Після цього Симеон мирно відійшов у вічність.
Коли свято стало християнським?
Стрітення почали святкувати у IV столітті як завершення сорокаденного періоду після Богоявлення. Пізніше воно стало одним із дванадцяти головних християнських свят.
Народні традиції та вірування
🔹 Селяни займалися буденними справами, оскільки багато хто не знав про це свято через неписемність.
🔹 Чоловіки готувалися до весняної сівби, доглядали худобу.
🔹 Жінки прибирали оселю, займалися рукоділлям, випікали млинці.
🔹 Дівчата ворожили на судженого.
🔹 Побожні люди відвідували церкву, освячували воду та свічки, а повернувшись додому, окроплювали оселю, читаючи молитви про здоров’я та захист від злих сил.
Стрітенську воду зберігали весь рік – її використовували для лікування хвороб та очищення дому від негативної енергії.