В одного Святого Отця була велика родина. Він передавав їм свій життєвий досвід й навчав приймати зважені та мудрі рішення.
Якось мала онучка запитала його, чому дідусь завжди врівноважений та спокійний. Він відповів, що має силу волі й завжди вмів відсторонитися від різних життєвих спокус. Чоловік розповів, що в юності один священник навчив його трьом дуже важливим речам.
Перша річ – потрібно дивитися в небо кожний день, як виходиш на подвір’я. Це нагадувало юнакові, що в небі є Ісус Христос, який спостерігає та вказує на всі зроблені помилки й береже його.
Друга річ – потрібно дивитися в землю, щоб пам’ятати, що для могили зовсім небагато треба місця.
Третя річ – потрібно дивитися та спостерігати за людьми, які його оточували. Вони були гарними, хворими, бідними, безпритульними та дякувати їм за те, що в нього є.
Завдяки цьому всі труднощі, які він зустрів на своєму шляху священник здолав й завжди відчував себе щасливою людиною, бо ніколи не мав клопоту ніякого. Святий Отець розповів, що на протязі всього свого життя тримав Господа у своєму серці. Тому, закликав своїх онуків наслідувати його приклад.