Життєвий шлях цілителя
Пантолеон, відомий як Пантелеймон Цілитель, народився в 3 столітті у малоазіатській Віфінії (теперішня територія Туреччини). Він народився в родині ідолопоклонника, але його християнська мати зуміла вплинути на виховання хлопця відповідно до християнських цінностей. Нещасливо, вона померла досить рано, не встигнувши виростити свого сина. Батько Пантолеона побажав, щоб його син пішов по його стопах, тож він відправив його до язичницької школи. Але, згодом побачив талант і потенціал свого сина, батько навчив його мистецтву лікування, віддавши на навчання до лікаря, на ім’я Євфросим.
Життя Пантолеона зазнало значних змін, коли він зустрів трьох християнських святих — Єрміпа, Єрмолая і Єрмократа, які ховалися від переслідувань імператора. Ці святі вплинули на Пантолеона, а особливо сприйнявши чудо оздоровлення дитини від зміїного укусу, він перейняв їхню віру та хрестився, набувши нове ім’я — Пантелеймон.
Після смерті батька, Пантелеймон став цілити хворих, відмовившись приймати оплату за свої послуги. Його чудотворні здібності та глибока віра в Бога привернули увагу владаря Максиміліана, який забажав мати Пантелеймона придворним лікарем.
Катування та мучеництво:
Віра Пантелеймона привернула увагу імператора, але той не зміг переконати його відмовитися від християнства. Це призвело до страшних катувань — його палили свічками, повісили на дереві та рвали металевими кігтями, кидали в рідке олово і топили. Навіть після всіх цих мук Пантелеймон вижив, а його останки були поховані з почестями за всіма канонами.
Традиції святкування:
У цей день, відзначаючи пам’ять Пантелеймона Цілителя, традиційно забороняється виконувати роботи. Вважається, що інакше це може залучити грозу, яка може знищити врожай.
У святковий день господині займаються рукоділлям, плетуть одна одній коси, а також готують пироги та пиріжки з капустою, які потім роздають перехожим і жебракам.
До цього свята освячують польові колоски, які вважають оберегами. Їх зберігають вдома протягом наступного року.
Цей день відзначається також у церковних обрядах, зокрема освяченням і зберіганням польових колосків, які стають символами чистоти та захисту від злого.
До цього свята також застосовують назву «Зажнивний день». Під час святкування відбуваються обряди освячення, спрямовані на очищення від негативного і злого.