Колись, в арабському містечку жив один торговець, на ім’я Ізмаїл. Достатки його значно примножились, адже була у нього звичка обраховувати всіх покупців на декілька драхм.
Проте не радісним було його життя, адже діти його хворіли, тому весь прибуток доводилось віддавати лікарям та на препарати. Так чим більше коштів торговець витрачав на лікування, тим значніше він обраховував покупців. Однак, чим частіше доводилось обманювати людей, тим гірше почувались його діти.
Одного дня, сидівши у лавці, Ізмаїл був сповнений тривог про своїх хворих дітей. На мить торговцю зійшло видіння й він побачив як небеса відкрились. Піднявши очі до неба Ізмаїл побачив поряд з величезними вагами стоять янголи та відміряють різні блага, які Бог дарує людям. Коли настала черга Ізмаїлової сім’ї, ангели почали відміряти для його дітей здоров’я, то поклали на ваги менше здоров’я ніж стояло гир.
Тут же Ізмаїла охопив гнів та бажання гримнути, але один з ангелів обернувся й мовив: «Справедлива міра. Чому ти сердишся? Ми не докладаємо на чашу ваг саме стільки, скільки ти своїм покупцям не додаєш. Так ми поступаємо по справедливості Божій».
Ізмаїл різко підскочив та почав щиро зі слізьми каятись у гріху, який чинив з дня у день. З того часу торговець почав не лише правильно важити, а й навіть клав більше. Відтоді діти його одужали й до сім’ї повернулись щастя та спокій.