Стояли два човни на березі річки. Один виглядав доглянутим, а інший старим та спорохнілим. Та й вели вони між собою бесіду:
— Як мені тебе шкода, з кожним днем ти виглядаєш гірше й гірше, не те що я. Хазяїн взагалі тебе не шкодує, не ремонтує, на відміну від мого.
— Так, ти новенький та гарний, але мені тебе шкода, бо тебе використовують тільки, щоб спостерігати за красою ріки. А я приношу користь своєму хазяїну та його родині. Завдяки мені він має можливість прогодувати дружину та дітей. — відповів старий човен.
Наступного ранку хазяїн старого човна прийшов до річки. На протилежному березі бавилося багато дітлахів. Несподівано один з хлопчиків послизнувся, втратив рівновагу та почав тонути. Чоловік скоріше відв’язав плавзасіб, який стояв ближче та метнувся на допомогу. Хлопчик був врятований.
Ввечері, коли усі розійшлися, новий човен звернувся до старого:
— Так, друже, тепер я зрозумів тебе. Тільки сьогодні я усвідомив, що щастя, це коли приносиш комусь користь.