Щоразу восени і навесні небо наповнюється зграями перелітних птахів. Чому вони не залишаються там, де тепло, і не обирають життя без далеких перельотів?
Голуби й ворони чудово почуваються в міському середовищі, де їжа є цілий рік. Вони не потребують сезонних перельотів. Але комахоїдні птахи, такі як дрімлюги, не можуть знайти собі їжу в холодну пору року. Взимку комах немає, і вижити вони можуть лише там, де тепло. Тому міграція для них – єдиний спосіб не загинути від голоду.
Журавлі не залежать від комах, але їм потрібна відкрита, не замерзла вода. Саме тому вони летять туди, де водойми не вкриваються кригою.
У деяких випадках – так. Наприклад, лебеді поступово відмовляються від далеких перельотів, якщо мають достатньо їжі взимку. Проте більшість мігруючих видів залежать від сезонних змін, і без перельотів їм просто не вижити.
Здавалося б, краще оселитися у тропіках і не долати тисячі кілометрів. Але проблема в тому, що в теплих краях дуже висока конкуренція за їжу й місця для гніздування. Саме тому багато видів летять на північ улітку – там менше суперників, більше простору й ресурсів для вирощування потомства. Восени дорослі птахи разом із молодими повертаються назад у теплі краї.
Якби перелітні птахи відмовилися від своїх подорожей, це б порушило природний баланс. У південних регіонах вони страждали б від голоду, а в нас розмножилися б комахи, які зараз контролюються пернатими мисливцями.
Тож хоч міграції й здаються виснажливими, вони є частиною великого природного механізму, що підтримує рівновагу в екосистемах.