Щодня, коли жінки обирають для себе ніжну і чутливу жіночу білизну, їхні очі часто спиняються на маленькому декоративному бантику спереду. Проте, невелика кількість задумується над тим, чому цей невеличкий елемент вишуканості та чарівності прикрашає інтимний гардероб. За завісою краси розкривається захоплива історія, яка пов’язана з еволюцією жіночої спідньої білизни та прихованою практичністю кожного банта.
Більшість з нас, можливо, не знають, що до XIX століття жінки не носили того, що ми сьогодні називаємо нижньою білизною. На їхній граційній постаті виглядали специфічні «нижні штанини», дві окремі штанини, з’єднані на талії, схожі на мішкуваті шорти. З часом стали коротшими, закінчуючись вище коліна, але до 1920 року ця модель ще підтримувалася. Тоді ж почався період змін, який суттєво вплинув на жіночий гардероб.
Справжнім каталізатором стало винайдення еластичної гумки, яка замінила потребу в складних поясах для тримання нижньої білизни на талії. Французький дизайнер П’єр Валтон у 1918 році презентував бавовняні трусики з еластичним поясом, вигляд яких схожий на той, що ми знаємо сьогодні. Це стало революційним кроком, що зробив білизну більш практичною та зручною як для дорослих, так і для дітей.
Маленький бант, що прикрашає передню частину жіночої білизни, здавалося б, просто приємна деталь. Однак його присутність не випадкова. Виявляється, цей невеличкий аксесуар має два функціональних обґрунтування.
По-перше, центральна дужка, де зав’язувався пояс, знаходиться спереду, тому що це найзручніше місце для такого декору. По-друге, століття тому, коли електрика була розкішшю, жінкам доводилося одягатися в темряві або при світлі свічок. Таким чином, маленький бантик виконував ще й практичну функцію, відмежовуючи передню частину від задньої та сприяючи зручності під час носіння.
Отже, захоплива історія розвитку жіночої нижньої білизни та ролі маленьких бантиків у створенні інтимного образу виявляється насиченою не тільки естетикою, але й практичністю та витонченістю дизайну.