Дмитрівську батьківську суботу відзначають 5 листопада. У цей день вшановують тих, кого не має поруч. Саме у суботу потрібно помолитися за душі померлих, які знаходяться на небесах. Суботу у Старому Завіті вважали днем спокою, а у Новому — днем прощення та відпущення гріхів.
Дата не постійна й кожного року змінюється. У цей день вшановують пам’ять великого мученика Дмитра Солунського. Ця субота відзначається перед цим днем.
Люди повинні зберігати всі традиції, які стосуються поминальних днів.
Зранку потрібно відвідати церкву, помолитися та поставити свічки за тих, кого немає на цьому світі. Після служби потрібно відвідати кладовище та прибрати там. Прийшовши додому, родичі сідають за поминальний стіл.
У церкві не слід забувати дати милостиню нужденним, щоб душі на небесах почували себе спокійно. Якщо у суботу не має можливості відвідати церкву, потрібно прийти до неї у п’ятницю, коли проводять вечірню службу. Там священник проведе панахиду та прочитає молитву за душі померлих.
У церкву потрібно віднести панахиду — набір продуктів, де ж борошно, олія, фрукти, овочі, хліб та інші солодощі. З борошна випікають просфори, а олію наливають у ломпади.
Можна замовити панахиду заздалегідь, написавши на аркуші ім’я тих, за кого потрібно помолитися. Цей аркуш потрібно віддати у церкву. Ім’я померлого потрібно писати розбірливо, у родовому відмінку та церковним іменословом.
У цю суботу потрібно обов’язково помолитися за душі померлих й робити це потрібно у тиші.
Перед суботою потрібно прибрати дім, а всім членам родини відвідати лазню. У давнину люди залишали новий березовий віник у лазні, для душ покійних. Жінки звечора застеляли стіл білою скатертиною. На столі розміщали свічки. Готували кутю, пироги, млинці, м’ясо та інші страви. У давнину готували свинячу голову. Випікали пироги довгої форми. На столі ставили набір посуду для покійного. У цю тарілку кожен член родини клав ложку своєї страви. За столом люди згадували добрі вчинки покійного.
Прикмети: