Вшанувати пам’ять праведного Самуїла, великого суддю, потрібно 2 вересня. Своє життя він повністю присвятив Всевишньому. До всіх випробувань відносився смиренно, бо вважав що йому посилає їх Господь. Він не знав що таке користі та заздрості, його серце було відкрите для всіх, хто потребував допомоги. Люди назвали цей день, як Самойлів день. Його вважають захисником всіх скривджених, жінок та дітей. Саме тому, свято вважалося чоловічим. Для них накривали гарні столи, звільняли від тяжкої праці та дарували подарунки.
Народився у батьків Єлканата Анни, які довго випрошувати у Всевишнього подарувати їх дитиною. Вони обіцяли Йому, що віддадуть його у віру. Через деякий час, Всевишній змилувався та подарував їм первістка. Назвали вони його Самуїлом, що у переводі означає — випрошений. Після досягнення трирічного віку, батьки віддали сина до юдейського скінії. Там його виховував священик Іліє, який був Ізраїльським суддею. Він самого дитинства боявся що отримує кару від Бога. Коли йому було 12 років йому стало откровення, де було сказано, що Всевишній покарає всіх, ким керував Іліє. Кара була за їхню слабкість та моральне падіння. Це пророцтво втілилось у життя. Тоді загинуло 3000 ізраїльтян, а коли про це дізнався сам священик, він впав біля воріт та помер, зламавши собі хребет.
Самуїл зайняв місце Іліє та став великим суддею Ізраїльського народу. За часів його правління було повернуто Ковчег Заповіту, який був у полоні розлючених філістимлян. Після цього було повалено ярмо та розпочалось відродження релігійних норм. Він ніс свою місію до самої смерті. Коли він став старим, прийшов до рішення дати своїм синам Йоілю та Авію надати статус суддів. Вони не виправдали надій батька, бо були марнословними та корисливими людьми. Вчинки синів підірвали віру людей до Всевишнього. Люди був наляканим, бо дуже переживав, що після смерті старця почнуть панувати блуд та анархія. Вони вмовили мовника обрати їм іншого царя. Проповідник мучився у сумнівах, але виконав їхнє прохання. Правителем став Саул, але виконувати всі правила релігії він не став. Після його правління призначили Давида. Його правління тривало 40 років. Він помер без болів, а його останки було перенесено до столиці Візантії.
Ранок люди розпочинали з молитви у церкві. Вони просили святого гарної погоди, щоб можна було завершити збирання врожаю.
Чоловіки займалися заготівлею дров. Жінки займалися заготівлею консервації. Не забували про тварин, заготовлювали для них сіно. Можна було ходити по гриби. Ввечері господині смажили картоплю з опеньками, які назбирали у лісі. Цю страву на початку осені вважали традиційною.