Вшановувати великого праведника та священномученика Кипріяна Карфагенського потрібно 13 вересня. Він був автором релігійних творів, які були прикладом для парафіян. Твори Кипріяна читали на 3 та 4 Соборах.
Він відмовився від всього у своєму житті та присвятив його вірі у Господа. За його відданість вірі, Всевишній подарував йому любов та свою благодать. Люди називають день Журавлиним вічем або Купріяновим днем. У цей день було помітно, як птахи злітаються на водойму та готуються відлітати у вирій.
Народився святий у другому столітті, у Північній Африці у родині язичницького сенатора. Освіту та виховання мав гарне. Після навчання став вчителем красномовства, риторики та філософії. У вільний час працював у суді, захищаючи людей.
Після смерті батьків, Кипріян почав проводити різні вечірки та витрачав всі гроші на це. Завдяки самопізнанню та пошуку істини, він зцілив свою душу завдяки християнству. Після прочитання творів Тертулліана, який був пресвітером впав у депресію, що не може поєднатися з Всевишнім. Після, його врятував від цього стану Цецилій, який привів його у кіновію християн та провів обряд хрещення. Після цієї події пройшло пару років й Кипріана було призначено єпископом, бо попередній помер. Нова посада була йому до душі й він працював сумлінно. Він давав слушні поради тим, хто до нього звертався.
Під час гоніння над християнами, багато вірян відреклися від віри, а натомість отримали осуд та нерозуміння інших. Після відходження військ Діоклетіана з території міста, ці люди знову просилися повернутися до віри. Таке бажання осудили Карфагенський та Римський пресвітери Новат та Новаціан. Вони стверджували, що зрадивши раз, людина зрадить вдруге. З часом конфлікт почав наростати та майже досяг церковного розколу.
Згодом правителем у Римі став Валеріан, який вів боротьбу з прихильниками язичницької віри проти християнської. За наказом імператора на суд було приведено Кипріяна, як представника християнської віри. Його довго вмовляли відректися від християнства, але він був непохитний. за наказом правителя непокірному відрубали голову.
Люди, які спостерігали за стратою, виявили бажання підтримати єпископа, але правитель їх не чіпав. Тіло святого було поховано на кладовищі Кандідіана. А вже через деякий час святі останки перенесли до Франції.
Люди вирушали до лісу збирати журавлину. Вів всіх до лісу іменинник, бо він міг знайти найкраще місце з ягодами. Ввечері всі сідали за вечерю, на якій були присутні пироги, млинці та каші. Наступного дня займалися заготівлями на зиму.
На болотах, де ростуть ягоди не дозволялося бешкетувати, бо Болотник міг покарати людей за їхню поведінку. Люди дуже боялися нечистої сили, яка могла принести біду.