31 грудня заведено святкувати Щедрий вечір. Люди називають це свято Маланкою. Ширилося свято з давніх часів від Карпат до самої Слобожанщини. Також, свято поширилось у румунів та молдаванів. На Щедрий вечір приходить Міланка Вода та Василій — Місяць, які розповідали всім про свято.
1 січня заведено вшановувати пам’ять Василія Великого, який був архієпископом Кесарії Каппадокійської. За його великий внесок у християнську віру, його вирішили вшанувати у щедрівці.
У міфах розповідалося, що у Місяця була донька — Міланка. Якось її викрав змій, а врятував її богатир Безпальчик — Васильчик. У цей день, з тих часів почали відзначати свято — Василя.
Молодь у цей день влаштовують театральні вистави, передбачаються у костюми тварин та інших персонажів. У селах готують традиційну страву — Маланку або коров’янку. Ще за традицією випікають хліб — Василя та Маланку. Дівчата одягають маски та щедрують у них. А хлопці «водять Маланку». Вистави жартівливі та показують релігійно — магічні функції. Після закінчення вистави, всі йшли на край села та палили Дідуха та очищувались від нечистої сили. Під час спалювання, молодь стрибала через багаття. Зранку молодь ходить та помічає домівки зерном. Розпочинають похід з хрещених батьків та родичів. Молодь засіває пшеницю та вітає всіх з Новим Роком. Вважається, що дуже гарною прикметою для родини є хлопець, який перший зайшов засівати.
Молодиці займаються ворожінням, так само як на свято Андрія. Жінки цього дня не повинні ходити у гості. Для того, щоб жити весь рік у достатку, не можна давати цього дня у борг.